Некоторые вопросы обработки персональных данных в деятельности коллекторских компаний

Некоторые вопросы обработки персональных данных в деятельности коллекторских компаний
Аспекты применения законодательства о персональных данных в работе «коллекторов» для ЮРЛИГИ проанализировал Алексей Мервинский, глава Государственной службы Украины по вопросам защиты персональных данных (публикуется на языке оригинала). У відповідності до вимог Закону України «Про захист персональних даних» (далі - Закон) використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця бази персональних даних щодо обробки цих даних, що здійснюється за згодою суб’єкта персональних даних чи відповідно до закону (стаття 10 Закону), а підставами виникнення права на використання персональних даних є: згода суб’єкта персональних даних на обробку його персональних даних та дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю баз персональних даних відповідно до законодавства виключно для здійснення його повноважень (стаття 11 Закону). Також Законом визначено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних та законних цілей, визначених за згодою суб’єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством (частина п’ята статті 6 Закону). При цьому Закон встановлює, що під обробкою персональних даних розуміється будь-яка дія або сукупність дій, здійснених повністю або частково в інформаційній (автоматизованій) системі та/або в картотеках персональних даних, які пов’язані зі збиранням, реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптуванням, зміною, поновленням, використанням і поширенням (розповсюдженням, реалізацією, передачею), знеособленням, знищенням відомостей про фізичну особу. Питання поширення персональних даних є невід’ємною складовою процесу обробки персональних даних і передбачають дії щодо передачі відомостей про фізичну особу з бази персональних даних за згодою суб’єкта персональних даних (стаття 14 Закону). Разом з цим статтею 512 Цивільного кодексу України визначені підстави заміни кредитора у зобов’язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Крім того, статтею 516 Цивільного кодексу України також встановлено, що заміна кредитора у зобов’язання здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом. Зважаючи на те, що дозвіл на передачу персональних даних боржників наданий володільцям баз персональних даних згідно Цивільного кодексу України, персональні дані боржників можуть бути передані без їх згоди. Проте, слід наголосити на тому, що при цьому згідно вимог Закону: 1. Передача персональних даних боржників може бути здійснена виключно в межах, які необхідні для виконання конкретного зобов’язання (правочину). 2. Про передачу персональних даних третій особі володілець бази персональних даних протягом десяти робочих днів повідомляє суб’єкта персональних даних (боржника), якщо цього вимагають умови згоди суб’єкта персональних даних або інше не передбачено законом (стаття 21 Закону). Відповідно до Закону, виконання вимог встановленого режиму захисту персональних даних забезпечую сторона, що поширює ці дані (частина третя статті 14 Закону), а сторона, якій передаються персональні дані, повинна попередньо вжити заходів щодо забезпечення вимог Закону (частина четверта статті 14 Закону. При цьому також необхідно враховувати вимоги частини другої статті 516 Цивільного кодексу України, а саме: якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням. В питаннях передачі персональних даних боржників як суб’єктів персональних даних важливим питанням є також визначення статусу розпорядників та третіх осіб, як суб’єктів відносин, пов’язаних з персональними даними. Згідно статті 2 Закону розпорядником бази персональних даних визначається фізична чи юридична особа, якій володільцем бази персональних даних або законом надано право обробляти ці дані. Але обробка персональних даних розпорядником бази персональних даних може також здійснюватися на підставі закону або відповідно до письмового договору з володільцем бази персональних даних і лише з метою і у обсязі, визначених в договорі (стаття 11 Закону). У разі виконання колектором функцій розпорядника бази персональних даних у відповідності до письмово укладеного договору з відповідним володільцем бази персональних даних, колектор, як розпорядник бази персональних даних, повинен здійснювати обробку персональних даних лише з метою і у обсязі, що визначені у відповідному договорі з володільцем бази персональних даних. Третьою особою, згідно статті 2 Закону, може бути будь-яка особа, за винятком суб’єкта персональних даних (боржника), володільця чи розпорядника бази персональних даних та уповноваженого державного органу з питань захисту персональних даних (Державної служби України з питань захисту персональних даних), якій володільцем чи розпорядником баз персональних даних здійснюється передача персональних даних відповідно до закону. Іншими словами, третьою особою може бути будь-яка особа (зокрема, колектор), яка здійснює обробку персональних даних, які були отримані відповідно до закону. При цьому правовими підставами для обробки персональних даних можуть бути й статті 512 та 1077 Цивільного кодексу України, але при цьому обов’язково необхідно враховувати те, що обсяги обробки персональних даних не можуть перевищувати обсяги, які необхідні для виконання конкретного зобов’язання (правочину). Відносно права здійснювати обробку персональних даних в процесі підготовки до судового розгляду цивільної справи або безпосередньо під час такого розгляду слід зауважити, що право кожної особи, в тому числу боржника, на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено у статті 16 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. В свою чергу відповідними положеннями Цивільного процесуального кодексу України передбачені форма і зміст документів, на підставі яких особа може звернутися за захистом до суду. Так, серед відомостей, які повинні міститися у заяві про видачу судового наказу (стаття 98 Кодексу) та у позовній заяві (стаття 119 Кодексу), обов’язково повинні бути зазначені ім’я відповідача (боржника), місце його проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі. Крім того, виклад обставин, якими позивач (заявник) обґрунтовує свої вимоги, також можуть містити персональні дані боржника. У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов’язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі (положення статті 137 вищезазначеного Кодексу). Отже, персональні дані боржника також можуть бути витребувані судом в якості доказів. Зважаючи на викладене, збір та поширення відомостей про фізичну особу, яка є боржником, з метою їх подальшого використання у процесі судового розгляду, здійснюється на підставі дозволу на обробку персональних даних, наданого відповідними положеннями Цивільного та Цивільного процесуального кодексів України. Олексій Мервінський, голова Державної служби України з питань захисту персональних даних. Источник: www.ligazakon.ua
19:54
586
RSS
Нет комментариев. Ваш будет первым!
Загрузка...