Государственная регистрация брака с лицами, осужденными к лишению свободы

Государственная регистрация брака с лицами, осужденными к лишению свободы О. Почекіна, начальник відділу нормативно-правового та методичного забезпечення діяльності органів реєстрації актів цивільного стану Департаменту у справах цивільного стану громадян Шлюб – це основа сім’ї. З правових норм, що регулюють порядок та умови його укладення, починається правове регулювання особистих немайнових та майнових відносин між подружжям. Статтею 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Одночасно статтею 63 Конституції України визначено, що засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду. Тобто, ізоляція людини в місцях позбавлення волі не може бути абсолютною. Сімейним кодексом України (далі – Кодекс) встановлено, що шлюб – це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Слід зазначити, що для всіх осіб, які бажають зареєструвати шлюб, є однаковими як умови вступу до шлюбу, так і перешкоди для його укладення. Відповідно до положень Кодексу умовами вступу в шлюб є взаємна вільна згода жінки та чоловіка на укладення шлюбу, тобто шлюб має бути добровільним, а також досягнення особами, які бажають вступити в шлюб, на день реєстрації шлюбу шлюбного віку (для жінки - 17 років, для чоловіка – 18 років). Водночас перешкодами для укладення шлюбу є, зокрема, перебування в іншому шлюбі; наявність між особами, які бажають зареєструвати шлюб, родинних зв’язків прямої лінії споріднення (не можуть перебувати у шлюбі між собою рідні брати, сестри – як повнорідні, так і неповнорідні, двоюрідні брати та сестри, а також рідні тітка, дядько та племінник, племінниця). Наявність між особами, які бажають зареєструвати шлюб, відносин усиновлення також є перешкодою для укладення шлюбу (у шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина). Можливість укладення шлюбу між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною допускається лише у разі скасування усиновлення. Право на укладення шлюбу між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним, може бути надане лише за рішенням суду. У разі укладення шлюбу з особою, яка визнана у встановленому законом порядку недієздатною, такий шлюб визнається недійсним. Приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним. Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про його реєстрацію. За наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви або у будь-який інший день за бажанням наречених протягом одного місяця. Статтею 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація шлюбу проводиться у присутності нареченої та нареченого з пред’явленням для посвідчення їх особи і віку паспортів або паспортних документів. Повторний шлюб реєструється органом державної реєстрації актів цивільного стану за умови пред’явлення особами, які раніше перебували в шлюбі, документів, що підтверджують припинення попереднього шлюбу. Враховуючи вищенаведене, при поданні заяви особи, які бажають зареєструвати шлюб, повинні пред’явити паспорти чи паспортні документи, а також документи, що підтверджують припинення попереднього шлюбу або визнання шлюбу недійсним (свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, при визнання шлюбу недійсним, свідоцтво про смерть одного з подружжя, висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану про визнання шлюбу недійсним тощо). Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про державну реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають ґрунтуватись на нотаріально посвідченій довіреності. Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 р. № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24 грудня 2010 р. № 3307/5), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 р. за № 719/4940, державна реєстрація шлюбу із засудженими, які відбувають покарання в установах виконання покарань, проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням цієї установи на загальних підставах, передбачених законодавством України. Адміністрація установи виконання покарань забезпечує засуджену особу бланком заяви про державну реєстрацію шлюбу встановленої форми. Начальник установи виконання покарань перевіряє заповнення засудженим тієї частини заяви, яка стосується його, звіряє вказані в заяві відомості з паспортом або паспортним документом, що міститься в особовій справі засудженого, та засвідчує справжність його підпису. Після цього особі, з якою засуджений бажає зареєструвати шлюб, направляється заява та повідомляється найменування та адреса відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням установи виконання покарань, де може бути проведена державна реєстрація шлюбу. При погодженні на державну реєстрацію шлюбу із засудженим особа заповнює отриману заяву в тій частині, що стосується її, у відділі державної реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням установи виконання покарань. Якщо особа, яка погодилась на державну реєстрацію шлюбу із засудженим, не може через поважні причини особисто подати отриману заяву про державну реєстрацію шлюбу до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням установи виконання покарань, заяву засудженого та заяву з відомостями про себе, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, особа надсилає поштою до цього відділу. Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, що отримав заяву про державну реєстрацію шлюбу, призначає дату та час державної реєстрації шлюбу, про що заздалегідь повідомляє наречених, а також адміністрацію установи виконання покарань, де утримується засуджена особа, яка бажає зареєструвати шлюб. Державна реєстрація шлюбу проводиться у присутності нареченого та нареченої у приміщенні, визначеному адміністрацією установи виконання покарань. Наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя, або надалі іменуватись дошлюбними прізвищами, або приєднати до свого прізвища прізвище нареченого (нареченої). У паспорті або паспортному документі засудженого відділом державної реєстрації актів цивільного стану проставляється відмітка із зазначенням прізвища, імені, по батькові і року народження другого з подружжя та місця і дати такої реєстрації. Аналогічна відмітка проставляється також у паспорті або паспортному документі другого з подружжя. Документом, що засвідчує державну реєстрацію шлюбу, є свідоцтво про шлюб, яке видається відділом державної реєстрації актів цивільного стану після державної реєстрації шлюбу. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Источник: www.pravotoday.in.ua