Рада ухвалила закон про соцпослуги: головні недоліки документу

Верховна Рада України на пленарному засіданні 17 січня ухвалила Закон №4607 «Про соціальні послуги». «Українська правда» вказала на проблемні місця у законопроекті.

У новому законі не визначається конкретний суб’єкт як єдиний відповідальний за облік всіх, хто отримує соціальні послуги.

«Завдання щодо визначення потреб населення ставиться одразу перед трьома інстанціями — органами місцевої влади (райдержадміністраціями), органами місцевого самоврядування (громадами) та тими, хто надає соціальні послуги», — сказано у статті.

У законопроекті не прописано жодної відповідальності за те, що когось з тих, кому потрібні послуги, забудуть чи з якихось причин не захочуть внести у відповідний реєстр.

«Враховуючи це, варто доручити важливу справу виявлення тих, кому потрібні соцпослуги, органам місцевої влади, в першу чергу територіальним громадам. Вони найбільше наближені до населення, можуть краще вивчити всі обставини та вплив різних чинників», — пишуть у статті.

Законопроект не вносить відмінностей та преференцій для форм власності. Усі організації начебто рівні у праві отримання соціального замовлення: громадські, приватні, державні та комунальні.
У нерівне положення громадські та приватні організації ставить відсутність прив’язки тільки до недержавного сектора.

Щоб соціальні послуги надавались на реальних конкурсних засадах, треба забезпечити абсолютну рівність тих, хто їх надає, — державних, комунальних, приватних, громадських, релігійних організацій, фізичних осіб тощо.

Це можливе тільки за двох умов: автономізації комунальних закладів та надання рівних умов для всіх організацій, незалежно від форми власності.

Для цього необхідно, щоб комунальні соціальні заклади набули статусу комунальних підприємств і перейшли на фінансування за рахунок реального надання соцпослуг.

Законопроект не передбачає можливості органів місцевого самоврядування, зокрема об’єднаних територіальних громад, здійснювати оперативний контроль якості надання соціальних послуг, розглядати скарги громадян на тих, хто надає послуги, та оперативно на них реагувати. Цю функцію передано виключно районам.
При укладенні договору ті, хто надає послуги, можуть викручувати руки, і ті, хто отримує соцпослуги, будуть змушені погодитися на обмежений обсяг допомоги.
У законопроекті відсутні норми, що регулюють надання соціальних послуг у медичних закладах. У законопроекті загалом не прослідковується зв'язок між соціальною та медичною сферами.
Відповідно до чинного законодавства фінансується заклад, що надає соцпослуги, а не конкретна особа, що потребує соціальної допомоги.
У законопроекті практично повністю відсутній розділ щодо правового статусу комунальних закладів, які надають соціальну допомогу. Зараз ці заклади перебувають в статусі бюджетної установи і не є самостійними суб’єктами господарювання, зокрема не можуть відкривати рахунки в банках, самостійно проводити кадрову і закупівельну політику, управляти своїми доходами.

Источник