Верховний Суд пояснив, чи можуть вважатися хабарем отримані нотаріусом кошти, якщо вони є оплатою за нотаріальні дії

Судами не встановлено обставин, які б свідчили про те, що законність договору оспорювались сторонами, які його уклали або іншими особами, тому немає підстав вважати, що нотаріус використала свої повноваження недобросовісно.

Отримані нотаріусом кошти за нотаріальне посвідчення договору не можуть вважатися неправомірною вигодою, оскільки стороною обвинувачення не спростовано, що ці гроші є оплатою за нотаріальні дії, розмір якої визначений за домовленістю між нотаріусом і юридичною особою. На це вказала колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 17.09.2024 по справі 757/66841/17-к.

Обставини справи

Нотаріус обвинувачувалася у тому, що одержала від товариства неправомірну вигоду в розмірі 206 500 грн за посвідчення договору між товариством та міською радою щодо оренди земельних ділянок, тобто за вчинення в інтересах товариства дій з використанням наданих їй повноважень, а також підробила офіційні документи за таких обставин.

Сторона обвинувачення вважала, що злочинні дії полягали у порушенні вимог ст. 43 Закону «Про нотаріат», якою заборонено вчиняти нотаріальної дії у разі відсутності осіб — її учасників, ст. 13-1, відповідно до якої нотаріус не має права здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, та ст. 52, якою передбачено, що про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі.

Неправомірною вигодою сторона обвинувачення вважала оплату 206 500 грн, здійснену товариством за посвідчення договору.

Також сторона обвинувачення вважала, що підробка договору полягає у вказівці в ньому дати «двадцять сьоме лютого дві тисячі дванадцятого року» та місця укладення «Україна, місто Київ».

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій

Суди попередніх інстанцій виправдали нотаріуса за ч. 3 ст. 368-4, ч. 1 ст. 358 КК у зв’язку недоведеністю в її діянні складу злочинів.

У касаційній скарзі прокурор вказав, що апеляційний суд неправильно витлумачив диспозицію ч. 3 ст. 368-4 КК, оскільки нотаріус не мала права посвідчувати договір, підписаний стороною договору поза межами нотаріального округу, а тому і не мала підстав для отримання винагороди за посвідчення договору.

Позиція Касаційного кримінального суду

ККС ВС залишено без зміни ухвалу апеляційного суду. В обґрунтування позиції колегія суддів ККС зазначила, що посилання сторони обвинувачення на порушення ст. 43 Закону «Про нотаріат» є очевидно необґрунтованим, оскільки ніким не ставилося під сумнів, що міський голова підписав договір у присутності нотаріуса.

Що стосується порушення ст. 13-1 Закону «Про нотаріат», то це правило організації нотаріальної діяльності не визначає умови чинності правочинів, посвідчених нотаріусом в порушення цього правила.

Крім того, відповідно до ст. 14 Закону «Про оренду землі» нотаріальне посвідчення договору оренди землі не є обов’язковим, і може здійснюватися за бажанням сторін.

У цій справі судами не встановлено обставин, які б свідчили про те, що законність та чинність договору, який розглядається в контексті цієї справи, оспорювались сторонами, які його уклали, або іншими особами.

Отже, немає підстав вважати, що нотаріус використала свої повноваження недобросовісно і всупереч тій меті, для яких ці повноваження надані.

Отримані нотаріусом кошти не можуть вважатись неправомірною вигодою, оскільки стороною обвинувачення не спростовано, що ці гроші є оплатою за нотаріальні дії, розмір якої визначений за домовленістю між нотаріусом і юридичною особою.

Автор: Наталя Мамченко

Джерело