Спільне проживання сторін не може слугувати підставою для звільнення від сплати аліментів — суд

Спільне проживання сторін не може слугувати підставою для звільнення від сплати аліментів — суд

Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу позивача, подану на рішення місцевого суду, яким йому відмовлено у задоволенні позову про звільнення від сплати заборгованості по аліментах. Апелянт просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове — про задоволення позовних вимог. Про це повідомляє пресслужба суду.

Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні апеляційної скарги позивача, вважаючи рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, який правильно, всебічно та повно встановив обставини справи, характер правовідносин, що виникли між сторонами та застосував правові норми при вирішенні цього спору.

Суду відомо, що у зареєстрованому між сторонами шлюбі народилося двоє дітей. Після розірвання шлюбу відповідачка звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів. Рішенням Рівненського апеляційного суду з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання дітей до досягнення ними повноліття.

Через 9 років сторони зареєстрували повторний шлюб, у якому народилася третя дитина, після чого подружжя вдруге розірвало шлюб.

Судовим наказом місцевого суду стягнуто з позивача на користь відповідачки аліменти на утримання малолітньої дитини до досягнення нею аліментів.

Рішенням суду першої інстанції, крім того, стягнуто з позивача на користь відповідачки аліменти на утримання повнолітнього сина-студента, до закінчення навчання у виші, але не пізніше досягнення ним 23 років.

Торік місцевий суд видав виконавчий лист про стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання двох дітей, починаючи з дня подання позову до суду — лютого 2012 року, а державний виконавець постановою відкрив виконавче провадження. Заборгованість зі сплати аліментів на день розгляду позову в суді за дев’ять років складає значну суму.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач стверджував, що обставини проживання з відповідачкою в повторному шлюбі, ведення спільного господарства і бюджету після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів, народження третьої дитини є обставинами, що мають істотне значення, та підставами, передбаченими ч. 2 ст. 197 Сімейного кодексу України (далі у тексті — СК України) для звільнення його від заборгованості зі сплати аліментів на двох старших дітей.

Відповідно до ч.1 ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання.

У матеріалах справи відсутні належні, достатні та достовірні докази, які б підтверджували факт надання позивачем матеріальної допомоги відповідачці та їх спільним дітям під час спільного проживання, а також розмір матеріальної допомоги та її призначення. Сама обставина спільного проживання сторін не є доказом надання позивачем матеріальної допомоги дружині та дітям, а відтак ця обставина не може слугувати підставою звільнення від сплати аліментів, оскільки не скасовує обов’язку позивача сплачувати аліменти на утримання дітей, які стягнуті судовим рішенням, та не звільняє його від цього зобов’язання.

Позивач надав суду квитанції про сплату за проживання сина-студента в гуртожитку та про переказ синові власних коштів за три місяці, однак ці платіжні документи не є належним підтвердженням сплати аліментів на утримання дітей за рішенням суду з огляду на відмітки призначення цих платежів.

Доводи апеляційної скарги про матеріальну неспроможність позивача сплачувати заборгованість по аліментах, оскільки в нього відсутні доходи за певний період, а єдиним надходженням є пенсія інваліда ІІІ групи загального захворювання, апеляційний суд оцінив як такі, що не можуть слугувати підставою для звільнення його від сплати заборгованості по аліментах.

Позивач не надав суду доказів, що у зв’язку з інвалідністю він потребує додаткових витрат на лікування, обстеження, реабілітацію. Не довів позивач обставину неспроможності працювати у зв’язку зі станом здоров’я, оскільки ІІІ група інвалідності не встановлює обмежень для її носія щодо працездатності.

Колегія суддів, залишаючи оскаржуване рішення без змін, погодилася із висновком місцевого суду щодо суперечливої позиції апелянта, який, вказуючи на відсутність у нього доходу як фізичної-особи підприємця та отримання ним лише незначної пенсії у зв’язку з інвалідностю, одночасно стверджує, що сплачує щомісячно на утримання дітей аліменти в розмірі 6 000 гривень, оплачує комунальні послуги за квартиру, де проживає відповідачка з їхніми дітьми, оплачує додаткові витрати на повнолітнього сина, який навчається, сплачує кредит, і це не може свідчити про його скрутне матеріальне становище.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 1 жовтня 2024 року у справі № 569/5381/24 (провадження № 22-ц/4815/926/24).

Джерело

110
RSS
Нет комментариев. Ваш будет первым!
Загрузка...