Закон про амністію і права потерпілого на оскарження рішення суду: постанова ККС ВС

Постанова ККС ВС щодо права потерпілого на апеляційне оскарження рішення суду, яким особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 393 Кримінального процесуального кодексу України під час виконання вироку суду у провадженні з питань звільнення особи від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» потерпілі не можуть бути учасниками цього провадження, а отже вони не наділені правом апеляційного оскарження рішень місцевого суду, ухвалених за наслідками такого розгляду.

Такий висновок зробила Друга судова палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу потерпілої на ухвалу апеляційного суду. Відповідно до останньої на підставі положень п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України представнику потерпілої була повернена апеляційна скарга на ухвалу місцевого суду про звільнення особи, засудженої за ст. 287 КК України (Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації), від покарання на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

У касаційній скарзі потерпіла зазначила, що, на її думку, ухвала апеляційного суду винесена з порушенням норм матеріального права та є незаконною, оскільки особа була безпідставно звільнена від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році».

ККС ВС залишив без змін ухвалу апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 КПК України гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

За змістом пунктів 19, 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК України потерпілий належить до числа учасників (сторін) кримінального провадження та учасників судового провадження. Водночас згідно з пунктами 10, 24 ч. 1 ст. 3 КПК України кримінальне провадження — досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; судове провадження — кримінальне провадження в суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

Тож вирішення тих чи інших питань, у тому числі про застосування амністії, на стадії виконання вироку не охоплюється поняттям «кримінальне провадження» та здійснюється в межах окремих судових процедур. У зв'язку з цим і обсяг прав (включно із правом на апеляційне оскарження судових рішень) тих чи інших учасників кримінального провадження на стадії судового провадження щодо розгляду кримінального провадження по суті та на стадії виконання вироку суду є відмінним. Якщо під час судового розгляду кримінального провадження по суті на стадії виконання вироку суду відповідно до кримінального процесуального закону потерпілий має право брати участь у судових засіданнях і, відповідно, оскаржувати судові рішення, у тому числі в частині застосування до обвинуваченого амністії, то на стадії виконання вироку чинний КПК України не передбачає участі потерпілого в процедурі розгляду судом питання про застосування амністії до засудженого (ч. 5 ст. 539 КПК України). У той же час положення ч. 6 ст. 539 КПК України, що передбачає можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали про вирішення питань на стадії виконання вироку суду, стосується тих осіб, які беруть чи мають право брати участь у судовому засідання щодо розгляду відповідного питання.

Беручи до уваги вищевикладене, потерпілий не є особою, яка має право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду про застосування до засудженого амністії, постановленої на стадії виконання вироку суду, в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 393, ч. 6 ст. 539 КПК України.

Враховуючи специфічну правову природу амністії, що являє собою особливий акт реалізації кримінально-правової політики держави шляхом ухвалення парламентом закону про повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, має імперативний (обов'язковий) характер положень закону, застосування якого не може ставитися в залежність від думки потерпілого, Верховний Суд зробив висновок, що в розумінні ч. 2 ст. 24 КПК України потерпілий також не може вважатися особою, яка має право оскаржити в апеляційному порядку прийняте судове рішення про застосування амністії на стадії виконання вироку суду.

З огляду на вимоги п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційний суд обґрунтовано повернув апеляційну скаргу представника потерпілої як таку, що подана особою, яка не є учасником провадження з питання звільнення особи від відбування покарання, а отже не наділена правом апеляційного оскарження рішень місцевого суду, ухвалених за наслідками розгляду таких клопотань.