UA
EN
RU
Недоторканність житла: гарантії та винятки
У Вищому спеціалізованому суді з розгляду цивільних і кримінальних справ узагальнили судову практику розгляду клопотань про надання дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи. Цей документ обговорено та схвалено на нараді суддів судової палати у кримінальних справах ВСС 21.05.2014 та на засіданні пленуму ВСС 17.10.2014. Пропонуємо вашій увазі першу частину цього узагальнення, в якому аналізуються порядок розгляду відповідних клопотань та повноваження слідчого судді в разі недотримання слідчим або прокурором вимог щодо змісту такого процесуального документа.
Гарантії недоторканності
Стаття 30 Конституції гарантує кожному недоторканність житла чи іншого володіння. Так, згідно із цією статтею «не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше, як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку».
Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному
суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб».
З метою належного дотримання вимог, закріплених у конвенції, слідчим суддям під час розгляду клопотань про обшук слід ураховувати позиції Європейського суду з прав людини, сформульовані ним у рішеннях «Ратушна проти України», «Поліщук проти України», «Васильчук проти України», «Головань проти України», «Смирнов проти Росії».
Поняття житла, іншого володіння особи на сьогодні визначене в ч.2 ст.233 КПК, де вказано, що «під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний
засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення, які знаходяться у володінні особи».
З’ясовуючи зміст наведених термінів, слід ураховувати, що постанова Пленуму Верховного Суду «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» від 28.03.2008 №2 звертає увагу судів на те, що згідно з практикою ЄСПЛ ужите в п.1 ст.8 конвенції поняття «житло» охоплює не лише житло фізичних осіб, воно може поширюватися на офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філії та інші приміщення (рішення ЄСПЛ у справах «Нємєц проти Німеччини» від 16.12.92, «Бук проти Німеччини» від 28.04.2005).
Згідно з даними судової статистики апеляційних судів областей, мм.Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим з
моменту введення в дію КПК (20.11.2012) і до 1.05.2014 до слідчих суддів місцевих загальних судів надійшло 86658 клопотань про надання дозволу на обшук житла чи іншого володіння особи, з яких 71678 (82,7%) задоволено, у задоволенні 13645 (15,7%) клопотань відмовлено.
Реєстрація та строки розгляду
Клопотання про обшук розглядається слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває орган досудового розслідування. Результати аналізу судової практики свідчать про те, що переважна більшість клопотань подається відповідно до зазначених вимог. Водночас слідчі судді обгрунтовано відмовляють у задоволенні клопотань, які подані з порушенням таких вимог.
Так, слідчий суддя Харківського районного суду Харківської області відмовив у задоволенні клопотання слідчого про обшук, оскільки орган досудового розслідування, що звернувся до суду із зазначеним клопотанням, — СУ ГУ МВС у Харківській області — розташований за адресою: м.Харків, вул. Весніна, 14, не належить до юрисдикції Харківського районного суду Харківської області.
Відповідно до ч.4 ст.234 КПК клопотання про обшук розглядається в суді в день його надходження. При вирішенні питання про початок перебігу строку розгляду слідчим суддям необхідно керуватися даними на штампі, який проставляється на відповідному клопотанні в канцелярії суду при реєстрації цього провадження як такого, що надійшло до суду.
Закон не містить винятків із цього правила й не передбачає підстав, з яких клопотання про надання дозволу на проведення обшуку могло б бути розглянуте в інший день після дня його надходження до суду.
У зв’язку із цим реєстрацію таких клопотань апарат суду повинен здійснювати негайно й невідкладно передавати на розгляд у порядку автоматичного розподілу відповідному слідчому судді. На слідчого суддю це покладає обов’язок одразу ж і невідкладно розглянути таке клопотання.
Результати аналізу судової практики підтверджують, що слідчі судді переважно виконують наведену законодавчу вимогу. Проте трапляються випадки розгляду клопотання про обшук не в день його
надходження до суду, а наступного дня або через кілька днів. В окремих випадках клопотання було розглянуто лише через тиждень після його надходження до суду.
Наприклад, клопотання слідчого СВ Звенигородського РВ УМВС у Черкаській області, погоджене зі старшим прокурором відділу міжрайонної Звенигородської прокуратури, про обшук квартири в м.Ватутіному Черкаської області, зареєстроване як таке, що надійшло на розгляд до Звенигородського районного суду Черкаської області 16.09.2013, однак розглянуте слідчим суддею цього суду тільки 23.09.2013.
Клопотання про проведення обшуку, що надійшло на розгляд до Ковельського міськрайонного суду Волинської області 28.10.2013, розглянуте слідчим суддею лише 30.10.2013.
Слідчим суддям необхідно неухильно дотримуватися вимог про строки розгляду клопотання про обшук та враховувати, що ці вимоги не можуть бути порушені навіть через закінчення робочого часу в суді.
Без відкриття провадження
Слідчим суддям необхідно враховувати, що постановлення ухвали про відкриття провадження з розгляду клопотання про обшук не передбачене КПК. Однак результати аналізу судової практики свідчать про те, що окремі слідчі судді приймають такі процесуальні рішення.
Так, слідчий суддя Царичанського районного суду Дніпропетровської області ухвалою від 20.01.2014 постановив відкрити провадження за клопотанням старшого слідчого
СВ Царичанського РВ ГУ МВС у Дніпропетровській області капітана міліції Особи 1 стосовно Особи 2 про проведення обшуку в домоволодінні та призначити судове засідання з розгляду цього клопотання на 22.01.2014, тобто з порушенням строків розгляду клопотання, встановлених ст.234 КПК. У цій ухвалі слідчий суддя зазначив, що подане клопотання підсудне та підвідомче слідчому судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області, складене відповідно до норм КПК.
Неявка — підстава для відмови
Законодавчою вимогою щодо розгляду клопотання про обшук є вимога про те, що таке клопотання
розглядається за участю слідчого або прокурора. Результати аналізу судової практики свідчать про те, що наведена вимога виконується слідчими суддями, які не здійснюють розгляду клопотань про обшук по суті за відсутності слідчого або прокурора. Втім, є поодинокі випадки, коли клопотання було розглянуто за відсутності і слідчого, і прокурора.
Так, у справах, що перебували в провадженні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, клопотання слідчого розглянуто слідчим суддею без участі слідчого або прокурора.
Водночас, закріплюючи участь слідчого або прокурора як обов’язкову умову розгляду клопотання про обшук, законодавець не регламентував дій слідчого судді в разі відсутності слідчого або прокурора у визначений для розгляду клопотання час.
Наведена обставина пояснює існування різних процесуальних рішень, які приймаються слідчим суддею внаслідок неприбуття слідчого або прокурора до суду, а саме: ухвал про залишення клопотання без розгляду та ухвал про відмову в задоволенні клопотання.
Наприклад, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 12.11.2013 відмовлено в задоволенні клопотання слідчого
СУ ГУ МВС в Одеській області про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля БМВ-760, державний №*, у зв’язку з неявкою слідчого та прокурора до суду.
При вирішенні аналізованого питання слідчим суддям доцільно керуватися тим, що неявка слідчого або прокурора є фактично невиконанням цими суб’єктами обов’язку довести обставини, передбачені ч.5 ст.234 КПК. Це, у свою чергу, позбавляє слідчого суддю можливості повно та всебічно з’ясувати сукупність обставин, із якими закон пов’язує вирішення питання про надання дозволу на обшук, а отже, є підставою для відмови в задоволенні клопотання про обшук. У разі неявки слідчого чи прокурора у визначений час слідчим суддям доцільно відмовляти в задоволенні такого клопотання ще й з огляду на те, що однією із загальних засад кримінального провадження визначено змагальність сторін (ст.22 КПК), яка передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, а суд лише створює
необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.
Таким чином, саме сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити особисту явку та подання доказів.
Фіксація процесу
При вирішенні питання про застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження слід ураховувати, що рішення про фіксацію розгляду клопотання про обшук під час досудового розслідування приймає слідчий суддя. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов’язковим.
Також під час розгляду аналізованої категорії клопотань слідчим суддям варто зважати на те, що відсутність обов’язку фіксування процесу розгляду таких клопотань за допомогою технічних засобів не позбавляє секретаря судового засідання обов’язку вести журнал судового засідання.
Обов’язкові відомості
Дозвіл на обшук не може бути даний слідчим суддею, якщо клопотання про обшук не відповідає встановленим у ч.3 ст.234 КПК вимогам. Згідно із зазначеною нормою клопотання про обшук «повинно містити відомості про:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з розслідуванням якого подається клопотання;
3) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
4) підстави для обшуку;
5) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, де планується проведення обшуку;
6) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;
7) речі, документи або осіб, яких планується відшукати».
Результати аналізу судової практики свідчать про існування численних випадків недотримання наведених законодавчих вимог. У зв’язку із цим слід звернути увагу на те, що норми КПК, які регламентують порядок надання слідчим суддею дозволу на обшук житла чи іншого володіння особи, не передбачають повноваження слідчого судді постановляти ухвалу про повернення клопотання в разі його невідповідності вимогам, установленим у ч.3 ст.234 КПК. Процесуальними рішеннями, які приймає слідчий суддя за результатами розгляду клопотання про обшук, є ухвала про відмову в задоволенні клопотання або про дозвіл на обшук.
Натомість у судовій практиці є випадки повернення клопотань для їх належного оформлення, усунення недоліків тощо.
Наприклад, клопотання слідчого про проведення обшуку було повернуто слідчим суддею Ленінського районного суду м.Харкова для усунення недоліків, оскільки воно, на порушення вимог ч.3 ст.234 КПК, не було погоджене з прокурором; не містило відомостей про правову кваліфікацію кримінального
правопорушення із зазначенням статті закону про кримінальну відповідальність; у ньому не були зазначені речі, які планується відшукати.
Крім того, слід зазначити, що такі ухвали постановляються слідчими суддями як за власною ініціативою, так і за клопотанням прокурора, заявленим ним у судовому засіданні з розгляду відповідного клопотання.
Так, слідчий суддя Тальнівського районного суду Черкаської області за результатами розгляду заявленого прокурором у судовому засіданні клопотання про повернення клопотання про обшук на доопрацювання, оскільки в ньому не зазначено власника житла, де необхідно провести обшук, речі, документи, які планується відшукати, та особу або осіб, яким надається право на проведення обшуку, ухвалою від 29.11.2013 повернув це клопотання прокурору на доопрацювання.
Ухвалами слідчого судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області клопотання слідчого повернуті для належного оформлення за таких підстав. Слідчим суддею встановлено, що клопотання не містить посилання на особу, у фактичному
володінні якої перебуває майно; посилання на особу, якій необхідно дати дозвіл на проведення обшуку; у мотивувальній частині не міститься обгрунтування двомісячного строку проведення обшуку, що не відповідає вимогам ч.2 п.1 ст.235 КПК, відповідно до якої строк дії ухвали не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали; клопотання слідчого погоджене з прокурором, однак не скріплене печаткою прокуратури.
Слідчим суддям необхідно враховувати, що такі недоліки є підставою для відмови в задоволенні клопотання про обшук.
Належні докази
Недолучення оригіналів або належним чином засвідчених копій документів, дослідження яких має значення для встановлення обставин, зазначених у клопотанні, також є підставою для відмови в його задоволенні.
Так, слідчий суддя Заводського районного суду м.Запоріжжя відмовив у задоволенні клопотання про обшук, зважаючи на те, що жодна копія документів, доданих до клопотання, не засвідчена належним
чином, що позбавляє суд можливості вважати це належними доказами.
Повноваження слідчого
Слідчі судді обгрунтовано відмовляють у задоволенні клопотання про обшук, якщо матеріалами кримінального провадження не підтверджуються повноваження слідчого здійснювати досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні.
Наприклад, ухвалою слідчого судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 29.04.2013 відмовлено в задоволенні клопотання про обшук будинку. Слідчий суддя у своїй ухвалі зазначив, що відповідно до витягу з ЄРДР слідчим у справі є старший слідчий Г., водночас із клопотанням про проведення обшуку звернувся слідчий С., не надавши слідчому судді будь-яких документів про перебування матеріалів у його провадженні
