Защита прав потребителей наизнанку
На сьогодні торгівля та побутове обслуговування в нашому житті посідають одне з найважливіших місць. Не проходить і дня, щоб ми не вступили з продавцями чи виробниками в контакт, оскільки завдяки торгівлі та побутовому обслуговуванню ми купуємо все найнеобхідніше для нашого життя, зокрема продукти харчування, одяг, побутову техніку тощо.
Я, як і решта громадян, щодня купую товари чи отримую послуги та є таким же споживачем, права якого охороняються законом. Проте в цій статті я хочу стати на захист виробника та продавця, виходячи з розуміння ситуації «зсередини» та маючи певний досвід судового захисту інтересів саме виробників та продавців.
Закон України «Про захист прав споживачів» має бути невід’ємною частиною наших знань при продажі чи придбанні товарів, робіт або послуг, оскільки саме він регулює права та обов’язки покупців і продавців.
Між тим останнім часом набувають поширення судові процеси щодо розгляду справ про захист прав споживача.
Права споживача дійсно захищені та регулюються багатьма нормами законів, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів» та Цивільним кодексом України. Існують організації щодо захисту прав споживачів, натомість права продавця та виробника практично не захищені. Отже, закон надає споживачеві значно більше способів захисту свого права.
Споживачі (фізичні особи), подаючи позов до суду про захист їхнього права, не обізнані повною мірою з нормами чинного законодавства України і в першу чергу керуються власними амбіціями та впевненістю у правильності своїх дій. Вони вважають, що, придбавши будь-який товар, мають право на захист своїх прав у суді, незважаючи на умови, за яких був придбаний цей товар. Деяка категорія споживачів взагалі користується корисливими мотивами з метою стягнення коштів із продавця чи виробника, не враховуючи ту обставину, що при купівлі товару на них також покладені певні обов’язки, а саме дотримання умов користування придбаним товаром, зазначених, як правило, у гарантійних умовах чи сервісній книжці.
Великий вплив на споживачів має й телебачення, а саме іноземні фільми чи телепередачі, у яких споживачі, «висушивши кота в духовці» чи опікшись начинкою пиріжка з МакДональдзу, стягують кошти з продавця, тому що інструкція не містила застережень щодо таких дій. Але в Україні зовсім інше законодавство, і тому потрібно розуміти, що реальне життя суттєво відрізняється від фільму з щасливим кінцем.
Так, згідно зі статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення особистих потреб мають право на захист своїх прав державою.
Отже, споживач (пересічна фізична особа без юридичної освіти), читаючи норми зазначеної статті, впевнений у тому, що, придбавши товар, він має право в будь-якій ситуації звернутися до суду за захистом свого права як споживача.
Єдиним захистом продавця та виробника від недобросовісних покупців є детально складена інструкція, яка має містити всю необхідну інформацію для споживача та в обов’язковому порядку визначені права та обов’язки як продавця, так і споживача, порядок розрахунку за придбаний товар, наслідки нанесення шкоди покупцем діловій репутації продавця чи виробника.
Усім нам відомо, що при придбанні товарів відносини між продавцем та покупцем регулюються договором купівлі-продажу.
При купівлі товару покупцеві видається розрахунковий документ, сервісна книжка з характеристикою, умовами користування товаром, яких необхідно дотримуватися для його правильної роботи та збереження строку дії гарантії.
Проте більшість покупців, прийшовши додому з новопридбаною річчю, не мають за правило прочитати інструкцію щодо користування, зберігання товару, вони відразу ж намагаються «методом спроби» зрозуміти, як все-таки він працює та які ж функції має.
І це є першим кроком до порушення покупцем зобов’язань, які на нього покладені продавцем чи безпосередньо виробником товару. Недотримання їх тягне за собою передчасне переривання строку дії гарантії.
Недотримання умов користування та зберігання товару, передбачених інструкцією до нього, тягне за собою передчасне переривання строку дії гарантії
Статтею 675 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів» виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі зобов’язані:
— перед початком використання товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;
— користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації.
Отже, після придбання товару покупець передусім зобов’язаний уважно ознайомитися з документацією, отриманою при купівлі товару, і лише потім вивчати його функції та властивості.
Але, на жаль, таких осіб — сумлінних виконувачів обов’язків — досить мало. І коли придбаний товар зламається чи пошкодиться, вони відразу ж біжать до продавця зі словами «Ви продали мені товар неналежної якості, поверніть сплачені мною кошти!». А якщо продавець відмовляється повернути споживачеві кошти, вказуючи на невиконання покупцем своїх обов’язків, споживач, впевнений у своїх діях, звертається до суду за захистом свого права.
І вже безпосередньо в судовому засіданні починається з’ясовування всіх обставин: що призвело до поломки товару, чи якісний товар продав продавець, чи дотримався покупець зобов’язань щодо використання та догляду за товаром, чи не пропустив покупець строків пред’явлення вимоги про повернення коштів у зв’язку з недоліками проданого товару тощо. І подібних питань може бути безліч.
У таких ситуаціях виникає питання, як має діяти суддя: керуватися своїми внутрішніми переконаннями чи, можливо, залучити експертів для вирішення поставленої проблеми? І як у такій ситуації має вчинити продавець: повернути отримані кошти чи доводити свою невинуватість? Звичайно, доводити свою невинуватість, адже в гарантійних умовах є чітко встановлені правила, яких слід дотримуватися споживачам.
Лише в судовому засіданні, під час судового розгляду таких спорів, може бути встановлена і доведена та обставина, що споживачем були порушені умови використання товару, а отже, продавець безпідставно звинувачений у неналежній якості проданого товару.
Таким чином, споживачі, котрі не дотримуються зобов’язань, покладених на них гарантійними умовами, безпідставно бажають стягнути з продавців сплачені кошти. Продавці ж, у свою чергу, змушені витрачати кошти на правову допомогу, зібрання доказів для доведення своєї правомірної позиції та збереження напрацьованої роками репутації.
Звичайно, трапляються ситуації, коли продавцеві зручніше виплатити споживачеві кошти, які він вимагає, ніж витрачати гроші та час на вирішення спору в судовому порядку. Однак всі ми розуміємо, що після задоволення вимоги одного споживача почнеться ефект «доміно» — за ним відразу ж з’являться й інші.
Хочу також зазначити, що згідно із ст. 668 ЦК ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо ж покупець самостійно займався перевезенням придбаного товару і випадкового пошкодив його, він не має права звернутися до продавця з вимогою відшкодувати кошти за пошкоджений товар.
Продавцям слід пам’ятати і про положення статті 681 ЦК, згідно з якою до вимог у зв’язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків.
Підприємства та їх представники не повинні заплющувати очі на такі ситуації, а йти до суду та доводити свою правомірну позицію.
Слід пам’ятати, якщо підкорюватися безпідставним та корисливим бажанням покупців-споживачів, репутацію компанії буде вщент зруйновано.
ВИСНОВОК:
Отже, підсумовуючи, хочу наголосити на тому, що єдиним способом захисту прав продавців та виробників є взаємозрозумілі, конкретні та чітко регламентовані правила та детально складена інструкція, яка має містити всі необхідні застереження щодо користування товаром. У такому випадку споживачі не зможуть безпідставно звинуватити продавця, що їм не була надана повна інформація про товар.
У свою чергу, споживачі повинні усвідомлювати, що вони також мають певні зобов’язання, які є невід’ємною частиною умов договору, повною мірою розуміти важливість ситуації та пам’ятати ту обставину, що, безпідставно подаючи позов до суду, вони наносять шкоду репутації підприємств-продавців. І перш ніж подавати позов до суду, повинні прочитати та проаналізувати чинне законодавство і звернути ретельну увагу на умови купівлі товарів.
Юлія Шевчук,
юрист АК «Маршаллєр та партнери»
www.ligazakon.ua