Велика Палата Верховного Суду підтвердила право вилучати автомобілі у громадян на підставі заходів правового режиму воєнного стану

Велика Палата Верховного Суду вважає, що втручання у право власності позивачки шляхом вилучення у неї авто на користь військової частини переслідувало легітимну мету та було пропорційним у співвідношенні до суспільних інтересів.

Велика Палата Верховного Суду винесла постанову у справі стосовно вилучення автомобілів у громадян у зв’язку зі здійсненням заходів правового режиму воєнного стану. Як зазначили судді ВП ВС у постанові від 23 жовтня 2024 року по справі №712/3525/23, втручання у право власності позивачки шляхом вилучення у неї авто на користь військової частини переслідувало легітимну мету та було пропорційним у співвідношенні до суспільних інтересів.

Обставини справи

У квітні 2023 року жінка звернулася до суду з позовом до військової частини та Черкаської обласної державної адміністрації (Черкаської ОВА), в якому просила:

• визнати протиправним і скасувати рішення від 18 липня 2022 року, прийняте на підставі листа Звенигородського райвідділу поліції, відображене у протоколі оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів воєнного стану, закріплене актом про примусове відчуження та вилучення майна, яким примусово вилучено належний їй автомобіль марки Volkswagen Polo на користь військової частини;
• визнати протиправним і скасувати протокол оперативної наради робочої групи, акт про примусове відчуження та вилучення майна;
• визнати протиправним та скасувати лист начальника Черкаської ОВА, яким погоджене протокольне рішення, на підставі якого спірний автомобіль примусово відчужений на користь військової частини;
• зобов`язати військову частину повернути їй як власнику вказаний автомобіль та ключі від нього.

Позивачка наголошувала на відсутності підстав для відчуження автомобіля, акцентуючи увагу на невчиненні водієм транспортного засобу адміністративного правопорушення (що, на її думку, було основним мотивом для ініціювання питання реквізиції її майна), непропорційному втручанні у її право власності (за недоведеності необхідності відчуження саме її автомобіля для потреб держави) та неналежному оформленні акта, за яким її автомобіль було відчужено на користь військової частини.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Соснівського райсуду Черкас у задоволенні позову відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що «примусове відчуження транспортного засобу позивачки здійснено відповідно до норм чинного законодавства».

Постановою Черкаського апеляційного суду рішення Соснівського райсуду скасовано, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним і скасовано рішення про примусове вилучення автомобіля на користь військової частини і зобов`язано військову частину повернути автомобіль.

Апеляційний суд обґрунтовував постанову тим, що розгляд питання про примусове відчуження транспортного засобу відбувся передчасно та всупереч наказу Черкаської ОВА, оскільки відповідно до норм цього наказу на розгляд робочої групи можуть передаватися питання щодо відчуження транспортного засобу, яким керував водій у стані алкогольного сп`яніння, що в цьому випадку не мало місця.

Військова частина подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій послалася на те, що автомобіль позивачки «був реквізований у зв`язку з необхідністю забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану». При ухваленні рішення про примусове відчуження авто позивачки на користь військової частини використана інформація про те, що спірний автомобіль перебуває на майданчику затриманих транспортних засобів.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Як вказали судді ВП ВС, під час воєнного стану передбачені можливості:

1) примусового відчуження індивідуально визначеного приватного та колективного майна з переходом до держави права власності на це майно за попереднім або наступним повним відшкодуванням його вартості;

2) вилучення індивідуально визначеного майна державних підприємств, державних господарських об`єднань, на яке у них є право господарського відання або оперативного управління, без відшкодування його вартості.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що у ч. 1 статті 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни зобов`язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим військовим формуванням, оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

За словами суддів, у судовій практиці усталеним є підхід, що:

• під реквізицією варто розуміти примусове оплатне відчуження майна державою у власника при існуванні надзвичайних обставин на підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без такого. Метою реквізиції є усунення або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути, наступити через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин;
• реквізиція застосовується за надзвичайних обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Адміністративний порядок реквізиції майна у власника обумовлений необхідністю швидкої реакції від органів державної влади на надзвичайні обставини. Норми, що регулюють реквізицію, спрямовані на вирішення колізії публічного інтересу та цивільного права (зокрема, права власності, інших цивільних прав), розв`язання якої відбувається на користь публічного інтересу;
• залежно від підстав проведення реквізиції, існує два її види: реквізиція за надзвичайних обставин; реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану). Відмінність між реквізицією та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану полягає у моменті відшкодування вартості майна. У першому випадку його має бути проведено до примусового відчуження майна, а в другому — обов`язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження;
• право вимагати повернення майна обумовлюється наявністю в особи статусу «колишнього» власника. За допомогою такої конструкції законодавець створює передумови для охорони інтересів приватних осіб. Повернення майна можливе за умови: припинення надзвичайних обставин, тобто стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії, воєнного або надзвичайного стану та ін.; збереження майна; заявлення власником позовної вимоги про його повернення до органу, що проводив його реквізицію або якому передано відповідне майно; встановлення можливості повернення.

Військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб.

Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Згідно зі статтею 3 цього Закону вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.

Розпорядженням Черкаської ОВА «Про робочу групу з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану» утворено робочу групу з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану та затверджено її склад за посадами. Основним завданням робочої групи є прийняття рішення щодо передачі, примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового воєнного чи надзвичайного стану, яке оформляється протоколом. Голова робочої групи подає прийняте рішення Черкаській обласної військової адміністрації для його погодження в установленому порядку.

Згадана робоча група з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану є спеціально уповноваженим колективним органом, який в межах визначених повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства зобов`язаний ухвалювати рішення про відчуження транспортних засобів, для забезпечення виконання завдань з оборони України, її територіальної цілісності та недоторканності, а також усунення наслідків або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути в період воєнного стану.

У матеріалах справи містяться протокол оперативної наради робочої групи та акт про примусове відчуження (вилучення) майна від 18 липня 2022 року № 155/1/01/13-13, відповідно до якого рішення про вилучення спірного автомобіля приймали та підписували особи, визначені Законом «Про правовий режим воєнного стану», Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Зі змістом акта було ознайомлено представника власника та відповідно до положень частини п`ятої статті 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» було зазначено, що оцінку транспортного засобу буде проведено у встановлений законодавством термін. Примірник акта було також направлено власниці автотранспортного засобу.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду висновує, що автомобіль позивачки відчужений з дотриманням приписів законодавства України уповноваженим на те органом, тому відсутні підстави для зобов`язання військової частини повернути цей автомобіль колишньому власнику.

Також Велика Палата Верховного Суду вважає, що позивачка обрала неналежний (неефективний) спосіб судового захисту, пред`явивши, зокрема, вимоги про визнання протиправним та скасування протокольного рішення робочої групи, акта про примусове відчуження майна та листа начальника Черкаської обласної військової адміністрації про погодження протокольного рішення щодо примусового відчуження спірного майна.

Крім того, ВП ВС вважає, що втручання у право власності позивачки переслідувало легітимну мету та було пропорційним у співвідношенні до суспільних інтересів.

«В Україні із 24 лютого 2022 року діє воєнний стан внаслідок збройної агресії російської федерації. Зусилля державних органів, Збройних Сил України, інших військових формувань спрямовані насамперед на захист життя і здоров`я мільйонів людей, значних зусиль і засобів потребує захист незалежності та територіальної цілісності України, що, окрім іншого, є обов`язком кожного громадянина України.

Збройні Сили України мають гостру потребу в забезпеченні матеріальними ресурсами, у тому числі автомобільною технікою, для належного виконання визначених перед ними завдань. Зазначене підтверджується листом командира військової частини від 6 вересня 2022 року. Військова частина підтвердила використання нею реквізованого автомобіля для виконання завдань по обороні України. У свою чергу, позивачка не навела переконливих аргументів на підтвердження того, що відчуження її автомобіля для потреб держави в умовах воєнного стану (з можливістю отримати належну грошову компенсацію) становитиме для неї надмірний тягар» — вказали судді ВП ВС.

Отже, на їх думку, втручання у право власності позивачки відповідає критерію законності, оскільки відбулося у чітко регламентованому, зрозумілому порядку, який діє в Україні з незначними змінами з 2012 року.

Автор: Наталя Мамченко

Джерело